ПРОФІЛАКТИКА ГРИПУ 

ВОЛИНСЬКЕ РЕГІОНАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОГО ФОНДУ СПРИЯННЯ МОЛОДІЖНОМУ ЖИТЛОВОМУ БУДІВНИЦТВУ ІНФОРМУЄ

 

 

 

Державна спеціалізована фінансова установа «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», в рамках Меморандуму про співпрацю, укладеного 11 жовтня 2016 року, повідомляє наступне.

З метою підвищення рівня забезпечення сімей учасників АТО житлом Держмолодьжитлом ініційовано внесення змін до Порядку використання власних коштів (коштів статутного капіталу) Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» в частині надання права па перевагу в отриманні кредиту молодим сім’ям, в яких один із членів сім’ї (чоловік або дружина) брали безпосередню участь в антитерористичній операції та/або у забезпеченні її проведення, а також сім‘ям молодих громадян, учасників антитерористичної операції, що загинули у період проведення антитерористичної операції. Зазначені зміни затверджено рішенням засідання спостережної ради Держмолодьжитла від 21 жовтня 2016 року.

Кредит за рахунок власних коштів Держмолодьжитла надається на будівництво (реконструкцію) і придбання житла молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам (віком до 35 років), які згідно із законодавством визнані такими, що потребують поліпшення житлових умов.

Відсоткова ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 14,1% річних, кредит надається терміном до 30 років, але не більше ніж досягнення позичальником пенсійного віку.

Детальну інформацію можна отримати за адресою: м.Луцьк, вул. Шопена 12, З поверх(31-33 каб.) або на сайті Волинського регіонального управління

 

VI.03@molod-kredit.gov.ua

 

Сьогодні, 04.11.2016 року

відбувся звітний концерт Цуманського будинку культури.

 

Глядачі та гості мали змогу насолодитись виступом аматорів самодіяльної  цуманської сцени!


Щира подяка та  низький уклін за вашу святу місію – зберігати, творити та примножувати національну культуру нашого рідного краю!   

Нехай ніколи не згасає творчий вогник у Ваших серцях!, та «Сто відсотків щастя Вам!!!!»

 

 

 

Зустріч на теренах Волині!

  На виконання умов Договору ,,Про партнерську співпрацю’’ між територіальними громадами Гміни міста Отинь Любуського воєводства Ново-Сольського Повіту( Республіка Польща ) та Цуманською селищною радою, та Угоди «Про партнерство та взаємну співпрацю між уповноваженими представниками Спілки шкіл в м. Отинь Любуського воєводства та дирекцією Цуманської загальноосвітньої школи І- ІІІ ст. Ківерцівського району Волинської області»  від 31.09.2008 р., 4 жовтня 2016 року нашу громаду відвідала польська делегація у складі Анджея та Анни Лавнічек, давніх  українських  друзів, пана Зігмунда Мучинські, депутата Ново Сольського повіту,  та  Станіслава Бугая , власника пансіонату «Корона», де протягом  4 днів проживала офіційна делегація Цуманської селищної ради, яка взяла участь у святкуванні  Отинських Дожинок Повітових у серпні цього року.

   В рамках візиту делегація відвідала  ЗОШ І-ІІІ ст. смт Цумань.

   Зустріч була  дуже теплою. До уваги польських  друзів було організовано концерт за участю учнів та вчителів ЗОШ І-ІІІ ст. смт.Цумань . Під час церемонії дітям були вручені підручники польської мови  для 1 –го класу  «Nasz  elementarz», які  складаються з 4 частин, в кількості 272 шт. З цього приводу  варто зауважити, що цього річ в  Цуманській ЗОШ  організовано вивчення польської мови як другої іноземної у трьох класах (82 учні). Адже польська мова в даний час є затребуваною та актуальною, діти із задоволенням її вивчатимуть.

 Під час зустрічі  було висловлено побажання  подальшої співпраці в галузі освіти, культури.

 Польська делегація на чолі з Цуманським селищним головою відвідала сусідню  Грем’яченську громаду, де їхній увазі , за сприяння депутата Волинської обласної ради Касарди  Валентини Іванівни  було організовано  екскурсію  по санаторію матері та дитини   «Пролісок».

 Наші друзі мали можливість ознайомитись з матеріальною базою санаторію ,  поєднати відпочинок з лікуванням, а також прийняти водні  процедури  у  новозбудованому басейні, та  відвідати вулицю Отинську, названу в честь гміни партнера.

 Людей і держави зближують спільні повсякденні клопоти й прагнення, пережиті горе й радість. Україну та Польщу поєднує спільна  історія наших держав, втрати та досягнення.   Але ми маємо спільне бажання створити нове, щасливе майбутнє для наших дітей!

 Цуманська селищна рада висловлює щиру подяку нашим польським партнерам та передає вітання вуйту гміні Отинь пані Барбарі Врублевській, всім мешканцям  Отиня, за розвиток українського - польського співробітницта за співпрацю, розуміння, безкорисливість, та всебічну підтримку!

Надіємось на подальшу тісну співпрацю на благо всіх, хто потребує допомоги!

 

 

 

Інвалідний візок зв’язковому УПА подарував священик

 

 

Завдяки отцю Тарасу Манелюку з Цумані його отримав колишній рівненський повстанець на псевдо Яблуня 91-річний Йосип Крот буквально наступного дня після публікації в нашій газеті

У минулому четверговому номері ми надрукували звернення громадської активістки з Рівного Іннеси Шишкіної, де були такі слова: «Просимо допомогти 91-річному ветеранові УПА Йосипу Кроту на псевдо Яблуня, в якого відмовляють ноги. Чоловік потребує лікування та інвалідної коляски. Колишній зв’язковий нині проживає у селі Труди поблизу селища Степань Сарненського району»

 

 

 

У Яблуні міцне коріння

І той заклик був почутий! Після публікації першим зателефонував священик із селища Цумань Ківерцівського району Тарас Манелюк, який запропонував візок для українського патріота. Тож ми відразу вирушили у відрядження на Рівненщину.

 

Йосип Крот: «Якби міг ходити, ще пішов би воювати».

Село Труди так називається неспроста. Якраз тривають картопляні жнива, і місцеві жителі наполегливо трудяться на полях. На городі біля хати Йосипа Крота жвавий рух. Діти й онуки дружно копають картоплю, яка цього року непогано вродила. Ще й нас запрошують до роботи.

– Слава Україні! – так зустрів несподіваних гостей маленький худенький чоловік, який на милицях стояв біля хати й уважно спостерігав, як працюють нащадки. Відразу відчувалося, що він тут справді глава сімейства.

У Йосипа Крота досить міцний потиск руки, аж не віриться, що дідові на Спаса стукнув 91 рік. Вітаючись, він пильно дивиться у вічі.

– Якби я міг ходити, ще б пішов воювати, – розпочинає розмову повстанець на псевдо Яблуня. – У мене міцне коріння, от тільки ноги вже втомилися й не слухаються. Колись був поранений в молодості, то на старості маюся.

 

 

Тарас Манелюк та Микола Ткачук першими відгукнулися на звернення активістки.

– Ото щоб вам було легше, ми й привезли візок аж із Волині, – посміхається священик Тарас Манелюк, який приїхав разом із цуманським підприємцем Миколою Ткачуком.

– Я хотів би з вами поговорити, – продовжує повстанець. – Мені є що розповісти. Тільки давайте зайдемо до хати, покажу вам старовинні сімейні фотографії.

Пан Микола з отцем Тарасом складають зручний німецький візок, забирають милиці у діда Йосипа й допомагають старенькому сісти. Він упевнено вмощується й голосно питає:

– А хто мене буде возити?

– Тату, то ж є кому, – заспокоює син Степан, – маєте внуків і правнуків. Тепер зможете і в магазин дістатися, й до мене додому. Я тут неподалік живу, – пояснює нам, – а з батьком залишилася моя дочка Наташа із зятем Яном. У них двоє дітей: 4-річна Софійка й двомісячний Андрійко.

На добру справу – Боже благословіння

Вже за кілька хвилин спілкування ми побачили, що у діда Йосипа Крота хороше почуття гумору, бо він хитро примружився й поцікавився:

– А яким бензином заправляється цей автомобіль?

– Його потужність – одна людська сила, – відповідає Микола Ткачук й пояснює, як правильно кермувати імпортним візком. – Трохи потренуєтеся й будете ще в гості їздити.

 

Онука Наталія: «Тепер дідусь має власний транспорт».

– Раніше, щоб діда Йосипа завезти до батька, треба було коня запрягати, — радіє онука Наталя, – а тепер буде дуже зручно.

А наш редакційний водій Микола Денисюк вручає гостинець від «Волині-нової» – продуктовий набір для повстанця й смаколики для правнуків.

– Раніше, щоб діда Йосипа завезти до батька, треба було коня запрягати, – радіє онука Наталя, – а тепер буде дуже зручно.

Жінка щиро дякує благодійникам, які миттєво відгукнулися й привезли візок для патріота, котрий мріяв про незалежну Україну і боровся за неї ще у 1940-х роках.

На моє запитання, що додавало сил на каторзі, адже він не зламався, не втратив сили духу, а повернувся додому, створив сім'ю, збудував хату, виростив і виховав трьох дітей, Йосип Крот відразу відповів:

– Я – націоналіст і вірю в наш народ, жоден загарбник українців не здолає…

Ми вже вкотре переконалися, що наша газета згуртовує всіх небайдужих, я б навіть сказав, благородних людей. Зовсім незнайома жителька Рівного Іннеса Шишкіна написала у «Фейсбуці» про українського повстанця. Наша газета поширила цю інформацію, її прочитав цуманський священик — і далі спрацював «принцип доміно», коли ми об'єднали зусилля, щоб зробити добру справу.

І ще одне. Того дня все вдавалося, як кажуть у таких випадках, «йшло як по маслу». Хоч і виїхали у Сарненський район в обідню пору, всюди встигли і зробили навіть більше, ніж планували. Як нам на прощання пояснив отець Тарас:

– Значить, на добру справу було Боже благословіння…

***

 

                       “З добром у серці”. Історія Люби Гусак

 

Люба Гусак із Цумані Ківерцівського району  навчається у Волинському державному училищі культури і мистецтв імені Стравінського. Вона вже 9 років грає на баяні. І це заняття їй до вподоби.

Баян – не зовсім звичний інструмент в дівочих руках. Тут грають роль вага і габарити інструмента. Мама ЛюбиНаталя дуже хотіла, щоб дитина навчалася гри на фортепіано, але доля розпорядилася інакше.

 «Ми планували двох діток віддати до музичної школи у клас фортепіано. Привели на вступні випробування, нам сказали, що, на жаль, на фортепіано можуть взяти тільки одну дитину. Так як старша донька вже ходила і 4 клас, віддали її, – пригадує Мама юної баяністки. – Пішла я з доньками до директора писати заяву на вступ дитини. Доки писала, Люба сиділа в куточку. Викладач Олександр Миколайович звернув на неї увагу та й питає чи не хоче в музичну школу.  Вона каже: “Хочу, тільки місця немає”. Коли він запропонував їй вчитися гри на баяні, вона погодилася. Вже з нульового класу Люба грала в загальному оркестрі зі всіма баяністами».

 

Музика і пісня у родині Гусаків завжди була на чільному місці. Мама Наталії Гусак була завклубом, вона теж грала на баяні. У Любиного тата любов до музики також привита з дитинства. Він захоплювався музичними інструментами. І хоча він музикант-аматор, адже не має музичної освіти, проте вміє грати на усіх музичних інструментах. «Добереться до баяна – грає на баяні, попадеться десь йому гітара – на гітарі і так далі. Не професійно, але слух має хороший. В якійсь мірі  ота любов до пісні, до музики поєднати нас», – розповідає Наталія Гусак про свого чоловіка.

У сім’ї Гусаків шестеро дітей. Усі вони мають потяг до музики. Батьки вважають, що нехтувати тим, чим наділив Бог – злочин. Нехай у когось більше таланту і наполегливості, у когось менше, але, на їхню думку, шанс розвиватися повинен бути у кожного. Жінка каже, що у вихованні дітей акцентує увагу на тому, щоб вони не відчували у своєму житті якогось браку від того, що ростуть у багатодітній сім’ї.

Життя у багатодітній сім’ї – особливе. Тут як ніде відчуваєш підтримку і залежність від інших. Бо ж родина, як механізм, в якому кожне коліщатко важливе. Цей механізм працює чітко, злагоджено, доки у ньому панує все та ж гармонія, взаєморозуміння.

Любині пальці – велика цінність, скарб. З їхньою допомогою вона долає шлях до успіху, до перемог, але ці пальці так само вправно можуть виконувати й будь-яку хатню роботу, у господарстві. Та все ж музика стала для дівчини повелителькою всіх думок, дій, вчинків.

img_2456

Люба пригадує – спочатку було важко та вона розуміла, що потрібно більше уваги звертати на техніку, розвивати її, бо техніка – то головне. Спочатку було шліфування майстерності, заняття по 3-4 години, потім – конкурси. Дівчина не прагнула змагатись, їй просто подобалося грати. Уперше взяти участь у конкурсі запропонував викладач Олександр Прокапало.

img_2464

 «Коли оголошували призові місця, сказали спочатку треті місця, потім другі, я вже розхвилювалася, думаю – все, нічого не зайняла, вчитель засмутиться. Коли почула, що в мене  найвищий бал – розгубилася, не знала, що робити, куди виходити», – пригадує дівчина.

З того часу минуло шість років. Люба переросла в майстерності ті інструменти, на яких грала. Потрібен був гідний баян. Дівчина каже, що зараз усі п’єси пишуться для п’ятирядних баянів, а їй доводилося брати участь в конкурсах з трьохрядним.

Мама Люби  зверталася у різні фонди та організації, просила допомогти придбати баян. Багато хто обіцяв, але коли чули яка його вартість, то замовкали і  ці обіцянки так і залишилися обіцянками. Інструмент, якого вимагав Любин талант, на жаль, не виготовить жоден завод. У західній Європі баяни не виготовляють, в Україні майстрів – одиниці. Через те і вартість для багатодітної родини просто таки захмарна. Але мрія не полишала ні Люби, ні її батьків.

«Коли Фонд Ігоря Палиці став працювати по всій області, я звернулася до них за допомогою.  Тиждень  після цього у наше селище з робочою зустріччю приїхав Ігор Палиця. Голова нашої селищної ради підвів мене до  Ігоря Петровича, розказав про нашу проблему. Ігор Палиця, без будь-яких зауважень, сказав: ” Баян буде”. Таку відповідь я неодноразово чула від інших, тому особливих надій не покладала», – пригадує пані Наталія.

Ще більше подивувало Наталю, що відповідь із Фонду «Тільки разом» надійшла дуже швидко. І ось – інструмент ручної роботи із 5 регістрами,  унікальними, індивідуально налаштованими голосами. Крок до досконалості. Чи не найважливіший у житті Наталі. Крок завдяки добру.

«Добро – це сила, яку, мабуть, ніколи і ніщо не переможе. І от з самого початку від створення світу і до теперішнього часу була сила, яка з добром змагалась. Все-таки добро, воно живе в нас постійно», – констатує мама баяністки.

 

Польський Отинь в Українських   серцях

На запрошення Уряду Гміни Отинь Новосольського повіту Любуського воєводства  (Республіка Польща ) впродовж   26-29  серпня 2016  року з дружнім візитом перебувала делегація Цуманської селищної ради Ківерцівського району Волинської області. Партнерські стосунки започатковані  з  2008р. з моменту підписання Договору ,,Про партнерську співпрацю’’ між територіальними громадами обох гмін та Угоди ,,Про партнерство та взаємну співпрацю між уповноваженими представниками Спілки шкіл в м. Отинь Любуського воєводства та дирекцією Цуманської загальноосвітньої школи І- ІІІ ст. Ківерцівського району Волинської області’’ від 31.09.2008 р. В склад офіційної  делегації входило 8 дорослих членів на чолі із селищним головою Дорошуком Анатолієм Васильовичем , та 20  дітей на чолі з керівниками  танцювального колективу ,, Барви ’’ Цуманського Будинку культури Ларисою Януль,  та танцювального  колективу «Полісяночка»- ЗОШ І-ІІІ ст. смт.Цумань Оксаною Яснеревич.

Прийом був дуже теплим. Польські друзі організували цікаву програму  відпочинку на кожен день. Спочатку показали природничі пізнавальні центри м.Зелена Гура, організували  прогулянку  по відомій європейській річці Одра на катері , також діти відвідали  планетарій та аквапарк.

27 серпня дитячі  танцювальні  колективи  ,,Барви ” Цуманського Будинку культури  та «Полісяночка» - ЗОШ І-ІІІ ст. смт Цумань  протягом годинного виступу на Отинській сцені  змусили  тисячну  польську публіку  підійти до помосту,  та  аплодувати  стоячи.  На фоні  врівноваженого виконання  та розважливості місцевих  артистів  яскравість костюмів наших виконавців та енергійність виконання молодих українців  була своєрідним  спалахом  на хотинській сцені.

 За словами  очільника Івно-Франківської делегації, яка також брала участь  у святі, начальника управління  з питань надзвичайних ситуацій  І.Франківської  міської ради Ігоря Івановича Влізло, Цуманчани достойно представили культуру своєї держави під час святкування Дожинок Повітових.

  Місцеві жителі, а серед них багато українців, які переселилися на ці землі з західних областей України, з особливою цікавістю розпитували про події в нашій державі .  Польські друзі стурбовані  прийняттям постанови Сейму  Польщі, якою  події, що розгорталися  на Волині у 1943-45 роках, визнані "геноцидом, скоєним українськими націоналістами проти жителів II Речі Посполитої", проголосивши  11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду. Прості поляки так як і ми схиляються до думки,  що нашим народам потрібно змиритись та пробачити один одному  , задля майбутнього прийдешніх поколінь, задля нових сторінок історії без темних плям крові своїх братів.

Дороговказом для нинішнього та прийдешніх поколінь українців і поляків можуть стати слова Папи Римського Івана Павла ІІ з якими він звернувся  до обох народів та закликав очиститися від болісного минулого: «Нехай завдяки очищенню історичної пам’яті всі будуть готові поставити вище те, що об’єднує, а не те, що роз’єднує


В рамках візиту цуманської делегації в Гміну Отинь був пролонгований   Договір ,, Про партнерську співпрацю між Цуманською селищною радою Волинської області ( Україна ) та Гміною міста Отинь Любуського воєводства ( Республіка Польща ) від 27 серпня 2016року.
 Цуманська селищна рада висловлює подяку Генеральному Консулу Республіки Польща в м. Луцьку  пану Кшиштофу Савіцкі  за сприяння у виготовленні віз. Слова подяки за перебування на Отинській землі висловлюємо вуйту Гміни Отинь пані Барбарі Врублевській , працівникам Уряду Гміни, , всім мешканцям  м. Отинь, меценатам та спонсорам , завдяки яким  відбуваються ці поїздки.
 

 

 

НовиниСтворення музею-криївки УПА на Ківерцівщині.

13600024_2056593587898403_7380535598979390435_n.jpg

    8 квітня 2016 у Ківерцівській районній раді відбулось засідання круглого столу з питань будівництва музею-криївки УПА на території Ківерцівського району. Ініціатором проведення круглого столу виступив департамент інфраструктури та туризму Волинської обласної державної адміністрації. Вів засідання круглого столу голова Ківерцівської районної ради Недопад Григорій Вікторович.- Повідомляє  на своїй сторінці у Фейсбуці Ківерцівський НПП «Цуманська Пуща».

    Учасниками зібрання стали представники Ківерцівської РДА, різних департаментів Волинської ОДА, Ківерцівського НПП «Цуманська Пуща», голови сільських рад Ківерцівського району, музейних установ Волинської області, Української асоціації активного та екологічного туризму.
  Присутні ознайомились з досвідом функціонування музеїв-криївок УПА в інших регіонах України, зокрема, і на територіях національних природних парків. Директор Ківерцівського НПП «Цуманська Пуща» Ігор Квач повідомив про ініціативу місцевої громади облаштувати музей-криївку УПА на території села Липно, яка була одноголосно підтримана учасниками круглого столу. Було відмічено, що за умови активного долучення до процесу підприємств лісової галузі, органів влади та місцевого самоврядування, громадських організацій, побудувати музей можна без залучення бюджетних коштів.
   Найближчим часом буде презентований проект відповідного будівництва, до розробки якого будуть залучені проектні організації, науковці та історики. 
   Також були обговорені питання дослідження історії району під час подій Другої світової війни та облаштуванням відповідних меморіальних місць. 
    За результатами роботи круглого столу була сформована відповідна робоча група.


13631498_2056593564565072_995806010228168442_n.jpg13592554_2056593111231784_7370069021877182709_n.jpg

«Цуманській пущі» - бути! ЩОБ ЗБЕРЕГТИ ДЛЯ НАЩАДКІВ (+ хороше приміщення (400 м.кв) тихцем продали в приватні руки за 160 тис грн)

Масштабна вирубка дерев, великі полювання на тварин – ось що чекає на ліси Ківерцівського району, якщо вони не увійдуть до складу національного природного парку «Цуманська пуща». Утім чиновники уже не один рік саботують перехід цих земель під особливу охорону. 

Створення «Цуманської пущі» – єдиний спосіб зберегти унікальний ліс у Ківерцівському районі, – переконані захисники природи. Відповідний президентський указ був виданий ще 6 років тому. Та жодна сільська рада і підприємство, так і не передали землі, визначені у документі, нацпарку. 

«Щодо цих об’єктів потрібне не земельне оформлення, а передача під охорону, щоб можна було відбирати службу охорони природно-заповідного фонду та здійснювати хоча б якийсь державний контроль за процесами, які відбуваються на цій території», – розповів директор національного природного парку «Цуманська пуща» Ігор Квач. 

Під Ківерцівський національний парк має перейти майже 3,5 тисячі гектарів земель. Ще 30 тисяч гектарів мають бути включені в природно-заповідний фонд без передачі у власність «Пущі». Таким чином значна частина ківерцівського лісу опиниться під особливою охороною, але чиновникам, схоже, це невигідно. 

Ігор Квач розповів, що великі масиви землі оформлюють на різні приватні структури – як через мисливські господарства, так і безпосередньо через аукціони. 

Натомість працівники «Цуманської пущі» поки навіть не мають нормального приміщення для роботи та відповідних умов праці. 
«Якщо, не дай Бог, у Цумані виникне лісова пожежа, то ми зможемо дістатися туди рейсовим автобусом або потягом – а далі ітимемо пішки, тому що свого транспорту не маємо», – поскаржився журналістам «Народного контролю» заступник директора парку Федір Доридор. 

Частину майна, яке мало перейти у власність національного парку, вже навіть встигли продати. Зокрема, приміщення збанкрутілого комунального підприємства «Ківерціліс». Як розповів директор Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» Ігор Квач, адмінкорпус площею 400 «квадратів» за 160 тисяч гривень продали у приватні руки. 
Екологи кажуть, що на території, де має діяти «Цуманська пуща», регулярно фіксують порушення щодо користування лісу. 

Натомість «у верхах» заявляють, що нацпарк таки має майбутнє. Зокрема, міністр екології та природних ресурсів України Остап Семерак заявив: щоб наздогнати ЄС, Україні потрібно вдвічі збільшити площі природозаповідного фонду. Також додав: «У Ківерцях цю роботу треба продовжувати і Міністерство у таких випадках допомагає людям, які намагаються встановити природоохоронний режим на цінних територіях». 

Не залишається осторонь цієї проблеми і «Народний контроль». 

«Ми будемо апелювати до відповідних профільних міністерств, щоб дали змогу нарешті створити парк», – пообіцяв лідер громадського руху на Волині Павло Данильчук. 

Прес-служба Народного Контролю Волині 

Чому сонячно-блакитний?

10 аргументів на користь прапора Перемоги

 

Все частіше українці самоорганізуються під рідним  Сонячно-блакитним прапором. Найновіша ініціатива з цією символікою – громадський рух Українська резервна армія. Чому саме цей прапор надає бадьорості й надихає на активну самооборону?

   Сонцебог – традиційний український сонячно-блакитний прапор Життя. На блакитному щиті зображений Сокіл – герб святого Володимира Великого, символ Святого Духа. 

1. Сонячно-блакитний – це прапор природного порядку: Сонце над Водою, які разом дають Життя. З таким прапором все йде легко й весело. Якщо ж його перевернути, то Вода гасить Вогонь, тому справи йдуть «як мокре горить». 22 роки показали, що перевернутий – синьо-жовтий – це прапор деградації, роззброєння, вимирання, втрати територій, поразки. Протиприродність такого прапора очевидна. Скажімо, чоловік у жовтих штанах і синій сорочці справляє враження духовно хворого. Тому іноземці інтуїтивно зображують український прапор жовтим догори, бо так природно. Врешті-решт, запаліть свічку чи сірника і погляньте на полум’я: жовте вгорі, блакитне внизу.

2. Суверенітет, самоврядування, самооборона – це все елементи природного порядку, тому сонячно-блакитний – це прапор українців, які підтримують Швейцарську модель (озброєний до зубів нейтралітет) і практично реалізують її в Україні. Швейцарія має козацький прапор (білий хрест на малиновому тлі), не входить ні в НАТО, ні в ЄС, має поголовно озброєне населення, реальне народовладдя і найвищу в Європі якість життя.   

3. Сонячний колір позначає божественне, а блакитний – матеріальне. Сонце вгорі символізує домінування в людині божественного початку. Тому сонячно-блакитний – це прапор володарів власної долі, які керують собою і навколишніми обставинами. 

4. Правильні символи магічно притягують позитивні події. Правильний прапор вмикає Україну в егрегор творчості, гармонії, процвітання. Сонячно-блакитний – це талісман Перемоги.

5. «Блакитний», або «облочистий» – це давнє українське слово, яке означає «водяний», «вологий». Слова жовтий, жаркий і яркий мають спільну основу і вказують на вогонь. Тому в давнину нікому не приходило в голову ховати вогонь під воду. Навіть в часи УНР, коли було ослаблене розуміння рідної символіки, домінував сонячно-блакитний стяг. Співець української Визвольної революції видатний поет Олександр Олесь 1917 року вітав українське військо такими словами:

 

Українське військо,

мов з могили встало,

Загриміло в бубни,

в сурмоньки заграло,

Розгорнуло прапор

сонячно-блакитний,

Прапор України!

Рідний, заповітний!

 

Саме тому сонячно-блакитний став прапором Організації Українських Націоналістів Євгена Коновальця (полковника УНР) і Української Повстанської Армії. 

 Оригінальний жовто-блакитний прапор ОУН Коновальця–Мельника у Дрогобицькому краєзнавчому музеї.

6. Облудне пояснення, що український прапор – це небо над полем, з’явилося тільки на початку 20 ст. як «народна етимологія» і пояснення, приємне та зрозуміле для селян. Але українська нація не вичерпується хліборобами – це передусім нація великих мудреців і великих воїнів. Просування пропагандою перевернутого синьо-жовтого прапора – це спроба переконати українців, що їхня справа – копатися в землі й більше нічого собі не вигадувати.   

 

Тримайте ваших відвідувачів в курсі новин і подій. Якщо Ви будете регулярно оновлювати інформацію, користувачі будуть так само регулярно відвідувати Ваш сайт. Ви можете використовувати RSS канали для того, щоб прямо надсилати користувачам нові статті та записи.